gatoazul (gatoazul) wrote,
gatoazul
gatoazul

Нехайку

Як же боляче дивитися на нашу неньку Україну! Найдревніша в нашій планеті нація та й водночас найнещасніша. Вся історія її згвалтована, спаплюжена, можно навіть сказати, сплюндрована. Усілякі дрібні народи та народці тягали з великої української культури усе, що тільки було можливо, а потім видавали за своє! Ой горе-горісинько! Розішлася уся наша культура на шматочки, пішла на ганчірки. Що у нас залишилося? Якісь ідіотьскі шаровари на три розміри більш, ніж потрібно та сорочки-вишиванки, в яких форсить депутат Шкіль.

Давно вже настав час забрати усе наше взад. Пройтися по здобуттям інших народів хазяйським оком та побачити, що там вони в нас вкрали.

Ось, наприклад, є у япончиків такі собі вірші під назвою "хайку". Що ж, ви гадаєте, що ці японські москалі самі їх придумали? Це думка смішна. Які взагалі на японьскому "йазику" могуть бути вірші? Чи японська мова є рідна? Авжеж, ні. Чи ж вона соловь'їна? Три рази ні! Може, вона хоч калинова? Які ж на такій мові мають бути вірші? Тільки такі:

Мацусита хренасита
Тасікане таракане
Дес.

Тьфу, яка гидота! А ще називається мистецтвом.

Отже гадаю, кожному селюку зрозуміло, що японці віршів писати не вміють. Ніяких "хайку" вони не видумали, а вкрали у нас. Бо українці ще у часи мезозоя славились таким художнім жанром як "нехайку" - дотепним, влучним віршем з гарним фіналом. Врятуємо його і возродимо!

Ось кілька нехайку, які дішли до нас з сивої давнини.

Через дирку свиня
поперлась к сусіду.
Нехай.

Мова солов'їна -
то пташина мова.
Тьох-тьох. Курли-курли.
Цвіріньк.

Сортир не працює.
Нехай.
Піду до Європи.

Рок-н-рол вже вмер.
Україна - ще ні.
Хай живе...
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments